"Без надзавдання людське існування втрачає сенс. Тварини народжуються, дають життя новим поколінням, потім функція розмноження згасає, і настає смерть. А ми - ми не вмираємо, поки у нас є мета - дочекатися онуків і правнуків, написати книгу, побачити світ, зазернути у Задзеркалля... Старості не існує, і нічого не закінчується, поки ви самі цього не захочете."
Наталія Бехтерєва, нейрофізіолог, академік, керівник Інституту мозку людини
Як відомо, середня тривалість життя людей до ХХ століття не перевищувала 35 років бо ще не існувало антибіотиків і щеплень. В африканських країнах тривалість життя залишилася на тому ж рівні через відсутність належного медичного обслуговування, що доводить: в природних умовах люди довго не живуть. Природі після 40 років ми вже не потрібні. Потомство ми залишили і для еволюції не важливі, а навіть шкідливі і небезпечні...
Але після ХХ століття люди втрутилися в цей процес і подовжили собі життя за допомогою антибіотиків і щеплень. Проте, не дивлячись на усі зусилля вчених, ймовірність піти з життя з тих чи інших фізіологічних причин після 40 років починає рости в геометричній прогресії.
І кожен з нас сам, починаючи з цієї вікової межі, має задуматися - чи хоче він зберегти здоров'я і жити далі чи ні?
В останні роки ставлення до старості почало кардинально змінюватися. Ця пора перестає сприйматися в лякаючому і негативному ключі як час хвороб, немічності і самотності. Все частіше щодо старості почали застосовувати західне поняття "третій вік", яке означає, що людина після виходу на пенсію не випадає з суспільства, а просто виходить на наступний етап - починає вести активний спосіб життя, використовувати час, що звільнився від роботи для себе, розкриття свого потенціалу і можливостей.
Так, згідно з останніми даними ВООЗ, сьогодні так званий «молодий вік» триває від 25 до 44 років.
Далі від 44 до 60 років сучасна людина перебуває в середньому віці,
від 60 до 75 років - в літньому,
і тільки у віці 75 - 90 років настає старість.
Тих, кому за 90, ВООЗ називає довгожителями.
Що цікаво, єдиного наукового пояснення - що ж таке старість - не існує.
Наприклад, для медиків це «період згасання організму».
Каліфорнійські вчені стверджують, що старіння пов'язане зі скороченням вироблення мієліну, що утворює оболонку нервових волокон і відповідає за нормальне функціонування нейронів в мозку. Цей процес починається приблизно в 39 років.
Психологи ж вбачають маркери старіння в самоті, депресії, втраті сенсів - і одночасно говорять про те, що у літніх людей є свої «козирі»: мудрість, спокійне мислення, самоповага. Поряд з біологічним виділяють також психологічний вік, який може не відповідати біохімічним процесам в головному мозку, і межа старості ще більше розмивається.
Не залишаються осторонь від вивчення цього предмета і соціальні дисципліни: які суспільні інститути підтримують, а які, навпаки, намагаються модифікувати сформовані уявлення про старіння? Як з віком змінюється роль і статус людей в соціумі?
Навіть сама наука про старіння - геронтологія - включає в себе кілька конкуруючих підходів. Одні дослідники вважають це явище негативним, інші - позитивним, а треті трактують його як щось неунікальне і виступають проти того, щоб виділяти старість в особливу вікову групу.
Потрібно відзначити, що колосальні зрушення в хронологічному віці відбулися буквально за останні 100-200 років, адже ще на початку XIX століття чоловік або жінка в 35-40 років вважалися вже старезними. І, звичайно, це впливало і на самовідчуття, і на спосіб життя, і на поведінку.
Але чи означає сьогоднішнє подовження хронологічного життя автоматичне продовження психологічної та біологічної молодості? Не завжди...
Залишатися молодими душею і тілом в 60 в першу чергу заважає наша психологія, внутрішні установки і ставлення до життя. Ось з них і почнемо!
Маркери психологічної старості
Основна гіпотеза, на дослідження якої витрачені мільярди доларів, говорить: саме мозок обумовлює швидкість нашого старіння. Природа розпорядилася таким чином, що форму підтримує той організм, для якого ця форма дійсно важлива.
Що це означає? На початку життя мозок дуже зайнятий: він пізнає світ, допомагає людині пізнати самого себе, знайти своє місце, розібратися в законах життя. Весь організм включений в ці процеси і працює на межі можливостей. Але як тільки світ вам стає нецікавий, щойно ви перестаєте задавати питання, пізнавати, розширювати свої компетенції, навчатися, як тільки ви ізолюєте себе від різного роду активності, - тут і починається старість.
Над способами протидії біологічної старості, симптоми якої загальновідомі, б'ються кращі уми людства і не без успіху. У старості психологічної теж є чіткі, хоч і не настільки очевидні, маркери і свої «сповільнювачі».
1. Відносини з часом
Перша ознака психологічної старості - відчуття, що найголовніші, цікаві, хвилюючі події вашого життя сталися в минулому. Що в майбутньому нічого важливого вже не відбудеться і не варто нічого починати. Психологічно стара людина живе спогадами, молода - планами. На Заході прийнято в 50 і навіть 60 років вступати до університету, починати нову справу, вчитися танцям, планувати дивовижні подорожі і вести активне сексуальне життя. І, звичайно, для всього цього потрібно бути здоровим, енергійним і привабливим, тобто підтримувати молодість біологічну! А якщо є така потреба, мозок дає команду організму - залишатися у формі!
Песимізм, відчуття безнадійності, відсутність планів, нескінченне перемелювання спогадів - все це маркери психологічної старості і її каталізатори.
Відповідно, для продовження психологічної молодості перший рецепт - будувати плани, жити майбутнім і прагнути розвиватися. Бути оптимістом стосовно свого майбутнього, тобто вірити в те, що багато хорошого і важливого в житті ще попереду, - критично важливо для того, щоб залишатися молодим.
2. Ставлення до своїх обмеженнь
Психологічно молода людина вірить в свої сили і можливості. Вона розуміє, що всі прекрасні і важливі речі, які можна реалізувати в житті, - це сфера її впливу, ступінь якого залежить тільки від бажання і вибору способів дії. Психологічна старість, навпаки, дуже пов'язана з почуттям обмеженості і жалістю до себе: «Я вже ніколи не зможу пірнути на 100 метрів або стрибнути з парашутом - сили вже не ті!». Однак в тому-то і справа, що молодим не потрібно молодитися! Не варто робити вигляд, що вам 20, якщо вам 50, і перенапружувати організм фізично. Надмірність - це стрес, а стрес - головний фактор старіння. Так, з роками у нас дійсно стає набагато більше фізичних обмежень, але вони пов'язані лише з нашим біологічним віком. Визнавши це, психологічно молода людина міркує: «Так, я не можу того, що міг в 20. Але у мене зараз так багато нових можливостей, здібностей, умінь!».
Відкривати нові можливості, нові радості, притаманні саме цьому періоду життя, мудро ставитися до ресурсів організму, чути свої потреби і обмеження - саме такі установки на десятки років продовжують психологічну молодість.
Ставте перед собою важкі творчі завдання, «перетрушуйте» свої нейрони, вчіть мови, подорожуйте, займайтеся посильним спортом: доведено, що з віком творча ефективність зростає і в деяких сферах можна легко перевершити себе 20-річного!
3. Ступінь розвитку емоційної компетентності
Ще один маркер молодості, пов'язаний з розвиненим мозком і умінням швидко адаптуватися в стресових ситуаціях, - емоційна компетентність. Йдеться про нашу здатність контролювати свої емоції, що розвивається протягом життя, "не накручувати себе", створювати значущі емоційні зв'язки з іншими, бачити хороше в навколишньому світі і не втрачати почуття гумору.
Іншими словами, емоційна компетентність - це наша здатність ставати на місце інших людей, відчувати вдячність і спокійно переносити різні життєві ситуації.
Сучасною наукою і тисячолітньою мудрістю доведено, що вдячні і щасливі люди живуть довше і виглядають красивіше. Це пов'язано з цілим рядом гормональних та нейрохімічних процесів, які обумовлюють специфічну рухливість м'язів обличчя і структуру шкіри: у веселих і вдячних інша міміка, у них по-іншому утворюються лицьові складки, в них менше зморшок, які в побуті називають «старечі»...
Як ми вже зрозуміли, програма старіння є своєрідною біохімічною програмою самознищення, що закладена природою для успішної еволюції виду і підтримання генома цього виду в кращому стані.
Однак, як стверджується в книзі "Життя без старості", в наших силах регулювати швидкість старіння соціопсихологічними способами.
7 принципів для уповільнення старіння
- Завести учнів. Або просто частіше потрапляти в ситуації, коли певна кількість людей отримують від вас якусь важливу для них інформацію.
- Самому себе забезпечувати, причому бажано, щоб якась частка вашого доходу виходила в результаті активної діяльності, а не просто як пенсійні виплати, що надходять незалежно від ефективності вашої роботи.
- Третій пункт випливає з попереднього: відчувати себе господарем своєї долі.
- Піклуватися про когось, хто залежить від вас (чим більше залежність - тим краще), або просто бути потрібним комусь. Цікаво, що цим «кимось» не обов'язково має бути людина (Хм ... можливо, сильні і незалежні жінки з 40 кішками просто намагаються досягти безсмертя?)
- Як можна довше зберігати активність. В першу чергу - фізичну.
- Періодично потрапляти в стан стресу, але обов'язково достатньо оперативно виходити з цього стану. Вся справа в тому, що організм, потрапивши в ситуацію, коли потрібна мобілізація всіх життєвих сил, приймає рішення, що тимчасово не може собі дозволити таку розкіш, як роботу програми старіння. До таких видів "корисного" стресу можна віднести періодичне голодування (ті ж пости або спеціальні "голодні" дієти), «моржування» і помірне заняття спортом.
- Проте існує ще один досить поширений спосіб періодично влаштовувати собі невеликі стреси, але щоразу більш-менш спокійно виходити з них. Цей спосіб - займатися не найпростішою, але улюбленою і важливою роботою, яка періодично підкидає вам нові виклики та завдання, від вирішення яких дещо залежить, які мають свої дедлайни або якісь інші неприємні обставини. Важливо, щоб ви періодично успішно вирішували ці завдання і отримували задоволення від виконаної роботи і від того, що ви робите щось важливе.
У лютому 2019 року світ побачило масштабне дослідження авторитетної соціологічної служби Ipsos, що отримало назву "The Perennials. Future of ageing" (Багаторічні. Майбутнє старіння)
Опитування було проведено серед 20 тисяч жителів трьох десятків країн. Розповімо про найцікавіші результати (усе дослідження можна подивитися за цим посиланням)
Більшість опитаних найважливішим для підготовки до епілогу активного життя назвали:
- підтримання гарної фізичної форми регулярними вправами (60%)
- правильне харчування (59%)
- відкладання грошей на гідну пенсію (51%)
Однак в топ-3 відповідей на питання, а що ви особисто для цього робите, з перерахованого вище потрапило лише здорове харчування - 43%. На першому місці в реальності - відмова від куріння (45%), а на третьому - помірність у вживанні алкоголю (40%). Це ж класика людської психології - знати, як треба, але робити по-своєму :)
І якщо про правильне харчування і фізичні навантаження ми поговоримо в наступній частині, то забезпеченням гідного життя після виходу на пенсію можна зайнятися вже зараз, наприклад, дізнатись більше про програму "ТАС-Пенсія"...
Плануйте своє майбутнє і відкривайте нові сторінки свого життя; вірте в себе і на повну користуйтеся наявними ресурсами; вчіться керувати емоціями, дякуйте за те, що є і радійте життю. Ці правила завжди актуальні і гарантовано продовжують психологічну, а значить і біологічну молодість і дають повноту життя!
P.S. Не забувайте підписуватися на нашу групу у Telegram - t.me/TASlife, та на нашу сторінку у Facebook - facebook.com/taslifeofficial